Результаты поиска

Володимир Мещеряков. СУЧАСНА ІСТОРІЯ ВІДТВОРЕННЯ ОДЕСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО СОБОРУ

Сообщение от Марат Якупов на 2019-04-24
| 0

Заснований одночасно з Одесою кафедральний Спасо-Преображенський собор понад сто років розвивався разом з містом, а на початку ХХ століття став найбільшим храмом Північно-Західного Причорномор’я – центром духовного життя для одеситів, головною містобудівною домінантою міста-порту (рис. 1). Варварськи зруйнований у 1936 році, Собор був відтворений на початку ХХI століття, без залучення бюджетних коштів, волею та зусиллями громадян Одеси (рис. 2). Історія реального відтворення видатної втраченої пам’ятки України – Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору починається 23 квітня 1999 року, коли постановою Кабінету Міністрів України № 700 собор на Соборній площі в Одесі разом з іншими втраченими унікальними об’єктами було включено до «Програми відтворення видатних втрачених пам’яток історії та культури України». Після цього влітку 1999 року був оголошений всеукраїнський конкурс, на якому переміг наш проект відтворення втраченої пам’ятки, а вже через півтора року, на Різдво Христове 2001 року, була завершена перша черга будівництва – дзвіниця (рис. 3). Замовником будівництва було визначено спеціально для цього заснований Чорноморський православний фонд.

Собор після реконструкції 1900-1903 років

У 2001-2005 роках здійснено будівництво другої черги – будівлі Собору. У 2005 році Нижній храм (рис. 4) освячений на ім’я Святителя Інокентія (Борисова), а у 2006 році сталося освячення Андріївської зали (трапезної) Собору (рис. 5). У 2005 році також завершена третя черга – будівництво Господарського блоку (рис. 6), в якому розміщені: газова топкова (котельня), трансформаторна підстанція, дизель-генераторна, підземні туалети, підсобні приміщення та інші об’єкти, необхідні для функціонування сучасного кафедрального собору.

Процес відродження головного храму Одеси включав формування його інтер’єрів, всі проекти яких виконувалися фахівцями творчої архітектурної майстерні «М-СТУДІО». Одним з таких проектів був проект хрестильні для дітей, розташованої в комплексі приміщень Нижнього храму. Хрестильня у Православному храмі – особливе приміщення. Таїнство хрещення і обряд, при якому воно відбувається, передбачають формування урочистого і в той же час загадкового інтер’єру хрестильні, з мерехтінням свічок, що відбиваються у матовій позолоті стін, плафона і начиння. У дворівневих приміщеннях Нижнього храму нами були запроектовані хрестильні для дорослих (на відм. -6.000) і для дітей (на відм. -3.000).

Собор після відтворення у 2000-2005 роках

Для формування образу хрестилен був використаний той же підхід, що й для формування образів молитовного залу Нижнього храму, вівтаря і Андріївського залу (трапезної). Їх декоративно-художнє оформлення базувалося на засадах канонічного православного живопису, декору та оздоблення. За рекомендаціями консультантів, як об’єкти-аналоги було обрано різні об’єкти, використання архітектурно-художніх прийомів і елементів яких найбільш прийнятно для проектованих інтер’єрів. В основному використовувалися ті ж джерела, що і при проектуванні інших приміщень Нижнього храму. Проект інтер’єру хрестильні для дітей розроблений фахівцями творчої архітектурної майстерні «М-СТУДІО» у 2005 році. На мою думку, це найбільш органічний і вдалий проект інтер’єру з усіх, розроблених нами для Одеського кафедрального Спасо-Преображенського собору.
Усі православні християни рано чи пізно, так чи інакше були присутні або брали участь в обряді хрещення. Ми або самі вибирали ім’я новонародженому по Православних святках, або консультувалися у священика. Нас цікавило при цьому як виглядають святі, ім’ям яких можна назвати дитину. Виходячи з процедури вибору імені, нами був сформований образ і інтер’єр хрестильні для дітей. Після народження дитини ви приходите до собору і батюшка веде вас у хрестильню для дітей. У ній на стінах, за кількістю місяців у році, розташовано 12 великих міней (1100×1100 мм) з іменами і зображеннями всіх святих, чиїм ім’ям можна назвати дитину. З огляду на дату народження дитини, батюшка показує вам на мінеях, з якої по яку дату ви можете вибирати ім’я. Коли ви вибрали ім’я, під час і після хрещення завжди можна прийти, поставити біля «свого» святого свічку і помолитися за здоров’я дитини. А коли дитина підросте, можна їй розповісти про історію вибору імені, показати власного святого, щоб вона сама могла прийти і помолитися, за бажанням.
Мене батьки назвали на честь Володимира Новгородського Чудотворця. Володимир Ярославович – князь новгородський, старший син великого князя Ярослава Мудрого і благовірної княгині Анни, дочки першого християнського короля Швеції Олафа Шетконунга – Інгегерди (в православній транскрипції Ірини). Канонізований Руською Православною Церквою в XV столітті, як святий благовірний князь Володимир Ярославович Новгородський. Він побудував Софійський собор в Новгороді і саме там можна знайти його ікону. В Україні і навіть в Росії, в Москві і Петербурзі, мені не вдалося знайти ікону Володимира Новгородського Чудотворця. Мені сказали, що ці ікони є тільки у Новгороді. Художник Олександр Рудой, на моє прохання, написав фігуру Володимира Новгородського Чудотворця (другий праворуч) над місцем в Нижньому храмі, де пізніше перепоховали прах князя Михаїла і княгині Єлизавети Воронцових (рис. 4). У правій руці Володимира Новгородського зображений побудований ним Софійський собор. Тут же зображені Архангел Михаїл, святі Михаїл, Єлизавета і Катерина. Я думаю, що більшість прихожан можуть знайти «свого» святого на стінах або на плафоні основних приміщень Нижнього храму. Це було б простіше зробити, якщо б був створений ілюстрований каталог святих Нижнього храму собору. Об’ємно-декоративне вирішення запроектованої дитячої купелі в проекті виконано за мотивами купелі для малих вівтарів («Архітектурна енциклопедія другої половини XIX століття» Г.В. Барановського, том I, «Архітектура віросповідань») і повинно бути уточнено в моделі, виконаної перемігшим у спеціальному конкурсі скульптором. Тексти і зображення на купелі слід узгодити з консультантами проекту. Купіль розроблена з урахуванням можливості занурити в неї дитину з головою, як того вимагає обряд хрещення. Купіль закривається спеціальною кришкою. Як тимчасовий варіант, враховуючи недостатнє фінансування, допускалося придбання готової купелі. Хрестильня для дітей розташована над хрестильнею для дорослих, тому для них запроектована єдина система водопостачання та водовідведення, яка включає постійну фільтрацію води і її видалення в спеціально передбачену підземну закриту дренажну ємність, розташовану з північного боку Собору (рис. 5). Насоси та фільтри розміщуються в сусідньому приміщенні, суміжному з приміщенням камери димовидалення.
Після узгодження принципового рішення проекту інтер’єрів, його візуалізації і підготовки докладного завдання, слід провести конкурс серед майстрів живопису, скульптури і прикладного мистецтва на виконання передбачених проектом робіт. З огляду на те, що хрестильня – вологе приміщення, всі поверхні слід виконати з вологостійких довговічних матеріалів, а саме: — підлоги – з мармуру; — орнаменти на гіпсоволокні стін і стель – позолота, вологостійкі фарби і лаки; — 12 Міней на полотнах розміром 1100×1100 мм кожна, по місяцях, з фігурами і іменами всіх святих – в техніці канонічного живопису, з ретельним опрацюванням всіх деталей (рис. 2, 3). Полотна наклеюються на стіни. З огляду на великий термін виготовлення кожної такої мінеї, пропонувалося, як тимчасовий варіант, встановити у відповідні місця поліграфічні копії з аналогічними сюжетами. На східній стіні хрестильні, у двох квадратах, на бордовому матовому фоні, золотими літерами написано текст молитви, яка вимовляється під час таїнства хрещення

У південній стіні є дверний проріз і ніша для зберігання інвентарю.

Плафон хрестильні складається з площин стелі і балок. Стик балок і площини стелі декорується падугою з нанесенням візантійського орнаменту XI століття і золоченням. Поверхні балок декоруються карнизом і орнаментом. Площина стелі хрестильні (за аналогією з молитовним залом), декорується орнаментом у вигляді золоченої сітки на бежево-охристому фоні (рис. 2, 3). Цей прийом використовується для візуального збільшення висоти хрестильні. Як уже зазначалося, відблиск від палаючих свічок при різному освітленні золотої сітки створює враження переднього плану, при цьому матова бежево-охриста площина стелі стає просторово віддаленою і формує другий план. На стелі розміщується панікадило.
Пол по проекту виконаний з полірованої мармурової плитки трьох кольорів. Основний колір – бежевий. По периметру приміщення проходить «косичка» з світло-бежевого і темно-зеленого мармуру. Відображення декору в полірованій плитці візуально збільшить обсяг приміщення. Мармурову підлогу дитячої хрестильні вже виконано, але на цьому роботи зупинилися. Тому на теперішній час хрещення дітей відбувається у молитовному залі Нижнього храму (рис. 7). На стінах, крім описаних вище міней, розміщуються Візантійські орнаменти XI століття. Живопис із зображеннями Святих виконується на матовому золотому фоні, по аналогії з традиційними іконами. Стіни обробляються позолотою з нанесенням орнаментів. Всі поверхні хрестильні покриваються акрил-фісташковим або подібним лаком для усунення «ефекту самовару», за аналогією з іншими приміщеннями Нижнього храму. Проектом передбачено заповнення дверних прорізів декоративними дверима індивідуального виготовлення. Хрестильня не має природного освітлення через віконні прорізи. Для штучного освітлення дитячої хрестильні використані 1 панікадило і 8 бра. Припливні вентиляційні отвори в стінах хрестильні закриваються орнаментованими позолоченими решітками.

Оставьте свой комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.

Сравнить списки